| Як відомо, понеділок — важкий день для всіх людей, а для маленьких діточок — особливо. У дитячих садках ця проста істина, на жаль, знаходить підтвердження щотижня. Після вихідних днів діти приходять сонні, примхливі, часто плачуть. Багато нудьгують по мамі, їх важко зацікавити іграшками, заняттями, розмовою. У групах раннього віку це особливо помітно. Маленьким дітям ще занадто важко перемикатися з організованого та стабільного життя дитячого закладу на, як правило, невпорядковане життя сім’ї. У результаті з’являється той самий «важкий понеділок». Крім того, не всім дітям вдається адаптуватися до умов дитячого садка за один день. Є малюки, яких «відпочинок вибиває з колії» до середини тижня. Дуже багато залежить від того, як організовані вихідні, наскільки враховуються вікові особливості дитини та її потреби. У ці дні батькам доводиться вирішувати відразу кілька завдань. По-перше, їм потрібно встигнути переробити всі свої «дорослі» справи, що накопичилися за тиждень. По-друге, вони повинні вчасно нагодувати і вкласти спати дитину, погуляти і пограти з ним — словом, дотримуватися звичного для малюка режиму дня, який, на жаль, зовсім не збігається з планами батьків, і далеко не у всіх родинах дорослі намагаються перебудувати свої плани в інтересах дитини. День, наповнений подіями, стомлює малюка. Багато батьків думають, що втомлена дитина швидше засинає. Насправді переповнений враженнями малюк занадто збуджується, нервує, плаче або без причини сміється і, навіть позіхаючи на весь рот, не може заснути. Треба пам’ятати про цю особливість психіки маленьких дітей і намагатися забезпечити дитині спокійне, врівноважене життя вдома, не перевантажувати його непосильними, новими враженнями! Як проходить вихідний день у сім’ї з дитиною? Вранці малюк прокидається, як правило, раніше батьків. Сонна, роздратована мама спочатку намагається умовити його «ще крапельку поспати», але безрезультатно. Тато спить. Мама таки встає, і починаються ранкові клопоти: вона одягає, вмиває, годує дитину, миє посуд, готує сніданок і обід для дорослих, може увімкнути пральну машину або пилосос… Тато спить. Після сніданку дитину відправляють або до іграшок, які ще не можуть надовго його зайняти, або до телевізора — дивитися мультфільми. Спілкування мами з дитиною вранці вихідного дня зводиться до мінімуму, обмежується короткими розпорядженнями: «Дай руку, не цю, іншу!.. Коли ж ти сам навчишся одягатися?.. Їж швидше. Не возися. Поїв — іди, не заважай, подивися мультики». Але ж від того, з яким настроєм починається день, залежить і те, яким він буде. Тому зустріньте свого малюка вранішньою посмішкою, приголубте його, разом порадійте сонечку, що завітало до хати через вікно, поспілкуйтеся на доступні теми, попросіть «допомогти» застелити постіль (наприклад, потримати подушку, розгладити покривало), а потім запропонуйте розбудити іграшки — це й дитину займе, і вам дасть вільну хвилину. Дотримання режиму дня для дітей необхідно. Всі заходи слід планувати з урахуванням цього режиму. Тому якщозазвичай в дитячому садку дитина гуляє після сніданку близько години, то й у вихідний день цей час вона теж повинна провести на свіжому повітрі. Сходіть з малюком у парк, прогуляйтеся на дитячий майданчик у дворі. Там він може пограти з піском, поспілкуватися з однолітками (з ними можна організувати якусь нескладну рухливу гру). А ось «тягати» малюка з собою на ринок або по магазинах не варто — крім стомлення і абсолютно непотрібною інфекції він нічого там не отримає. Часто батьки хочуть відвідати з дитиною зоопарк, парк атракціонів або з’їздити в далеко розташовану зону відпочинку. Це можна робити, але дуже важливо правильно розрахувати час і розміряти обсяг нових вражень з можливостями маленької дитини. Головне правило: будь-які розваги, пов’язані з поїздками та перебуванням в незнайомій обстановці, можливі тільки в перший вихідний день, щоб протягом наступного дня малюк встиг заспокоїтися і увійти в колишній ритм життя. Проводити подібний захід краще вранці, щоб уникнути вечірнього перезбудження. За часом (разом з дорогою) воно не повинно перевищувати трьох годин. Врахуйте, що для малюка поїздка в метро або на автобусі — це ціла пригода, сповнена нових вражень. У зимово-осінній період подорожі в громадському транспорті несуть в собі додаткову небезпеку, пов’язану з ростом сезонних захворювань, особливо грипу. Тому дітей з ослабленим імунітетом краще не піддавати такому ризику. Якщо вже ви везете малюка в метро, потрібно подбати про те, щоб він не спітнів: розстебнути куртку або шубку, зняти шарф, рукавиці, розв’язати шапочку. Інакше, вийшовши із задушливого приміщення, він може застудитися. Не варто водити дітей молодшого дошкільного віку на ялинки, вистави, ранки, в театри і цирк. Такі уявлення розраховані, як мінімум, на старших дошкільників, а маленька дитина може нічого не зрозуміти і навіть злякатися. Крім того, малюки можуть перевтомлюватись. Вони здатні сприймати і усвідомлювати нові враження тільки протягом 20 хвилин (!), та й то з допомогою мами, яка повинна пояснювати те, що відбувається. Зазвичай подія в театрі, цирку, на ялинці триває дві-три години, а це малюкові не по силам. Відкладіть такі розваги на кілька років, поки він підросте. При першому відвідуванні зоопарку дитині слід показувати вже знайомих йому (по картинках, казкам і мультфільмам) тварин і птахів. У цьому випадку дорослі можуть самі дозувати інформацію. Слід припинити екскурсію, якщо малюк став неуважним, занадто рухливим або, навпаки, млявим, примхливим — це ознаки перевтоми. В даний час існує багато «дитячих клубів», куди можна привести дитину і, довіривши його досвідченому персоналу, піти у своїх справах або залишитися і випити чашечку кави в кафе клубу. Малюк у цей час спілкується з однолітками, малює, танцює, бере участь у рухливих іграх. Тут можна також покататися з безпечної гірки або повозитися в «сухому басейні», наповненому різноколірними пластмасовими кульками… По дорозі додому слід згадати разом з дитиною все, що він бачив, що робив, що йому сподобалося. Мамині розпитування і пояснення допоможуть малюкові розібратися в своїх враженнях. Звичайно, такі «великі», насичені переживаннями і пов’язані з далекими поїздками розваги слід влаштовувати не частіше, ніж раз на місяць. Тоді дитина, навіть якщо злегка втомиться, зможе впоратися з потоком нової інформації, «проговорити» її з мамою. А вдома спробує розповісти про це іншим членам родини і ще довго буде «програвати» цю поїздку з іграшками, спочатку з допомогою мами, а потім і самостійно… У другій половині дня треба віддати перевагу спокійним заняттям — почитати малюку книжку, погуляти в знайомих, звичних місцях, на дитячому майданчику або в парку. Добре, якщо на прогулянку підуть і мама, і тато. Не треба в цей день наполягати, щоб дитина активно спілкувався з іншими дітьми чи дорослими, — не запрошуйте гостей, не ходіть самі в гості, гуляйте одні або з найліпшим другом вашого малюка. Не потрібно дивитися телевізор, краще розкажіть на ніч казку. Звичний режим дня, приємні і зрозумілі дитині події, постійний контакт і довірче спілкування не тільки з мамою, але і з татом, увага батьків, їх посмішки, схвалення і ласка — все це допоможе уникнути непотрібного перезбудження нервової системи, зробить вихідний день не стресом, за яким послідує «важкий понеділок», а радісним святом спілкування з рідними і улюбленими людьми, справжнім днем відпочинку. |
Батьківський лекторій
Виховуємо хлопчиків, виховуємо дівчаток
· Ніколи не забувайте,що перед вами не просто дитина,а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття,мислення,емоцій. Виховувати,навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов’язково – сильно.
· Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток,не ставте одних за приклад іншим:вони різні,навіть за біологічним віком – дівчатка звичайно старші від своїх ровесників-хлопчиків.
· Не забувайте,що хлопчики і дівчатка по-різному бачать,чують,відчувають дотик,по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне – по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І вже, звичайно, не так, як ми дорослі.
· Пам’ятайте: коли жінка навчає та виховує хлопчиків, їй мало знадобиться свій дитячий досвід. Порівнювати себе у дитинстві з ними – неправильно і морально.
Дорослі, якщо у вас проблема у спілкуванні з дитиною, якщо ви не розумієте один одного, не поспішайте звинувачувати в цьому її.
· Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і старанності у виконанні вашого завдання.
· Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам у дитячому садку, в школі, так і в побуті, включати в них момент пошуку, що потребує кмітливості. Не треба заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто підштовхнути дитину до того, щоб вона сама знайшла принцип розв’язання, нехай навіть припустившись помилок.
· З дівчатками, якщо їм важко, треба разом, до початку роботи, розібрати принцип виконання завдання, що і як треба зробити. Водночас їх треба поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомими схемами, підштовхувати до пошуку власних варіантів розв’язку незнайомих, нетипових задач.
· Не забувайте не тільки розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.
· Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї з висоти власного авторитету. Це зараз вона знає і вміє гірше за вас. Настане час, і, принаймні, в якихось галузях, вона знатиме і вмітиме більше від вас. А якщо тоді вона повторить ті самі слова, що їй зараз ви?
Пам’ятайте, що ми часто не до оцінюємо емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.
· Якщо вам треба насварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї – бурхлива емоційна реакція заважає їй зрозуміти, за що її лають. Спочатку з’ясуйте у чому її помилка.
· Сварячи хлопчика, викладіть коротко й точно, чим ви не задоволені, тому що він довго не зможе утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал, і дитина перестане вас слухати і чути.
· Перш ніж лаяти дитину за невміння, спробуйте з’ясувати природу труднощів.
· Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або без значного приводу через утому. Хлопчики в цьому випадку виснажуються інтелектуально. Дорікати їм за це не тільки марно, а й аморально.
· Майте на увазі, що дорослий, який лає дитину за те, що вона чогось не знає абр не вміє, подібний до лікаря, який лає людину за те що вона, захворіла.
· Постарайтеся, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчити чогось, скільки зробити так, щоб дитина захотіла навчитися, не втратила інтересу до навчання, відчула смак до пізнання нового, невідомого не зрозумілого.
Пам’ятайте, що для дитини чогось не вміти, щось не знати – це нормальний стан речей. На те вона й дитина. Цим не можна дорікати. Соромно самовдоволено демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях.
· Дитина не повинна панічно боятися помилитися. Неможливо навчитися чогось, не помиляючись. Намагайтеся не виробити в неї страху перед помилкою. Почуття страху – поганий порадник. Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, та й просто радість життя і пізнання.
· Ви не ідеал, а значить, не зразок наслідування в усьому і завжди. Тому не змушуйте дитину бути схожою на вас.
· Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою.
· Для успішного навчання ми маємо перетворити свої вимоги на бажання дитини.
· Запам’ятайте: маленькі діти не бувають ледачими. «лінощі» дитини – сигнал не благополуччя у вашій педагогічній діяльності, в обраній вами методиці роботи з нею.
· Для грамотного розвитку потрібно, щоб дитина вчилася по-різному осмислювати навчальний матеріал (логічно, образно, інтуїтивно)
Як провести вихідні дні з дитиною
Як привчити дитину до порядку?
Усі діти прагнуть бути самостійними, але вони не завжди погоджуються виконувати доручення батьків.
Якщо діти з раннього віку починають допомагати батькам по господарству, то вони будь-яке нове заняття сприйматимуть не як повинність, а як можливість навчитися чогось нового. Але, на жаль, мами і тата часто скаржаться на те, що їхня. дитина виконує усі доручення «з-під палки». Як же виховати у малюка відповідальність і свідоме ставлення до дорученої справи?
Насамперед, мами і тата повинні подбати про те, щоб у малюка були свої обов'язки, які, окрім нього, ніхто не виконуватиме. Наприклад, дошкільник має після прогулянки почистити черевики і повісити на місце свою курточку, скласти перед сном іграшки і прибрати зі столу після обіду... Коло обов'язків може бути різноманітним, головне - не доручати робити те, з чим йому буде важко впоратися.
Спочатку ненав'язливо керуйте процесом. Хочете, щоб малюк витер пил на меблях? Покажіть, як це потрібно зробити. І нічого, якщо перший досвід виявиться невдалим, не потрібно вказувати малюкові на помилки - і з часом він всього навчиться. Краще похваліть його. Можна навіть сказати: «Ти дуже добре впорався з цим завданням, тому тепер я довіряю тобі таку відповідальну справу, як миття за собою посуду». І ось вже звичайна робота у домі із категорії «примусової» переходить у спосіб заохочення, і малюк буде із захопленням виконувати будь-яке ваше доручення. У дошкільному віці, коли малюка ще тільки починають залучати до праці, дуже корисно заохочувати й нагороджувати його за кожну виконану роботу (хоча б наклейкою або зірочкою), це стане для нього гарною мотивацією.
І ще один важливий момент: намагайтеся все робити разом із малюком. По-перше, це найкращий приклад і стимул для нього. По-друге, ніщо так не об'єднує, як спільна праця.
