ВУЗ ШАГ

Новокодацький район КЗО "ДНЗ № 316" ДМР

 






ПМП(к)

В дошкільному навчальному закладі працює психолого медико - педагогічний консиліум, створений на виконання Законів України "Про освіту", наказ МОН України від 04.06.2013 року № 680 та Положення про районну психолого - медико - педагогічну консультацію відділу освіти Ленінської районної у місті Дніпропетровську раді, затвердженого наказом відділу освіти від 04.11.2014 року № 88.

 

Склад ПМП( к):

Голова ПМП(к) - Шмакова В.М. вихователь - методист.

Саракуз В.В. - вчитель - логопед,

Тимофієва І.А. - вчитель - логопед,

Ерліх О.В. - вчитель - логопед,

Должкова Ю.О. - вчитель - дефектолог,

Щасна В.В. - практичний психолог,

 

 

Робота спеціалістів ПМП(к)

http://radikal.cc/users/dnz316#alb=Sklad_PMP(k)

 

СПІЛЬНА РОБОТА ЛОГОПЕДА І ПСИХОЛОГА З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

На сьогодні із появою у кожному навчальному дошкільному закладі посади психолога  є досить актуальною проблема спільної роботи психолога і логопеда у роботі з дітьми з порушеннями мовленнєвого розвитку.

 

Логопедичний супровід є ведучим і спрямовуючим у системі комплексного медико-педагогічного впливу на дітей з відхиленнями у мовленнєвому розвитку. Він передбачає діагностику, корекцію та компенсацію мовленнєвої сторони особистості. В сучасних умовах розвитку корекційної роботи, логопедична робота вбачає розвиток сенсорних функцій, моторики, особливо артикуляційної, розвиток пізнавальної діяльності, перш за все мислення, пам’яті, уваги, формування особистості дитини з одночасною регуляцією соціальних відносин, вплив на соціальне оточення.

 

Основною метою логопедичної роботи є виявлення дітей з порушеннямимовлення. У процесі роботи відбувається раннє виявлення і діагностика відхилень у розвитку як первинних так і вторинних; виявлення і організація процесу формування мовлення; розвиток і корекція психофізіологічної бази мовлення; формування і закріплення навичок правильного мовлення; підвищення логопедичної компетентності батьків дітей з порушеннями мовлення та залучення їх до спільної роботи. Важливим також є врахування і позитивний вплив на стан міжособистісних відносин у сім’ї, відповідальне ставлення до дитини та традицій виховання у сім’ї.

 

Робота логопеда має певну специфіку. Вона базується на наступних принципах:

Особистісне орієнтування – орієнтування на дитину, її психоемоційні особливості.

Емоційна підтримка – створення на заняттях емоційно комфортної обстановки.

Взаємодія з батьками, вихователями й іншими педагогами.

Ігровий контекст занять – формування позитивної мотивації навчання.

 

Можна виділити специфічні особливості логопедичної роботи з дітьми, які мають порушення психофізичного розвитку:

1. Постійний пошук індивідуальних підходів до дитини. Кожний вихованець у повному сенсі "особливий": у нього свій тип сприймання, уваги, пам'яті, характер і темперамент. Всі психічні прояви в таких дітей виражені більш яскраво, рельєфно в порівнянні зі звичайними дітьми. Це унеможливлює роботу зі стандартної технології: кожна дитина вимагає свого підходу.

2. Логопедичні заняття носять комбінований й ігровий характер. Заняття містить у собі роботу над рухливістю артикуляційного апарата, над звуками мовлення, розвитком фонематичного слуху, лексико-граматичного складу мовлення, зв’язним мовленням. Всі заняття проходять в ігровій формі. Використовуються мовленнєві ігри, яскраві і цікаві іграшки. Гра є необхідністю, без якої неможливі позитивні результати.

3. Формування наслідувальної діяльності. Перший крок корекційної роботи – розвиток довільної уваги. Важливо, щоб дитина "побачила", "почула", звикла вслуховуватися в мовлення. Тому логопед починає роботу з наслідувальної здатності дитини, учить її наслідувати дії з предметами, рухами рук, ніг, голови. Це – основа для переходу до наслідування артикуляційним рухам, звукам, словам.

4. Організація контексту занять. Розташування обладнання, відсутність зайвих предметів у полі зору дитини, використання іграшок, до яких у неї є особливе відношення й специфічний інтерес, місце розташування логопеда. Важливо відзначити, що те, до чого звикають діти, впливає на успішність занять. Тому важливо знати їхні звички й використовувати це в організації контексту занять.

5. Повільний темп формування нових навичок. Від дітей з тяжкими порушеннями мовлення неможливо очікувати швидкого корекційного результату. У них немає оперативного реагування. Вони тривалий час "поглинають" інформацію, начебто "записують" її на свій внутрішній магнітофон. Іноді результат роботи може з'явитися через 2-3 роки. Ця особливість сприйняття дітей не повинна лякати педагогів.

6. Постійна затребуваність сформованих навичок. Вся логопедична робота проходила б без результату при відсутності тісного контакту з батьками, вихователем, музичним керівником. Саме вони забезпечують затребуваність тих навичок, над якими йде робота на логопедичних заняттях. Спільно обговорюються найменші зміни в поведінці дитини. Логопед просить батьків вдома, а вихователів на заняттях провокувати дитину на застосування навичок, що відпрацьовують.

 

Отже, логопедична складова педагогічного впливу на дітей з обмеженими психофізичними можливостями, являє собою складний комплексний особистісно-орієнтований процес, спрямований на формування усіх сторін мовлення, соціальної поведінки, нормалізацію комунікативної діяльності, нарощування соціального потенціалу, підвищення можливостей для особистісної реалізації.

 

Психолог – це теж важлива фігура в організації і проведенні корекційної роботи. Також він є діагностом, консультантом і психокоректором.

Оскільки доцільність психологічної і психотерапевтичної допомоги у корекційній педагогіці та спеціальній психології довгий час ставилася під сумнів, особливе зацікавлення як науковців, так і практиків складають методи, які були започатковані у рамках психодинамічного підходу до психокорекції. Йдеться, зокрема, про арттерапію – сукупність психокорекційних методик, в основу яких покладена художня діяльність суб’єкта (вивчала вплив на дітей з ТВМЛенів Зоряна Павлівна). Активізація зазначеної діяльності забезпечує корекцію самосвідомості, сформованості мовленнєвих і рухових навичок, елементарних умінь в художніх видах діяльності. У системі психокорекційної допомоги дошкільникам з особливостями психофізичного розвитку використовуються різні види арттерапії: терапія засобами зображувальної діяльності (малювання, ліплення); музична терапія (створення чи прослуховування музики); кінезітерапія, що грунтується на зв’язку музики та руху(особливо, психогімнастика, яка охоплює комплекс вправ, ігор, метою яких є корекція психоемоційних порушень у дітей); казкотерапія. Психокорекційний ефект кожного з названих видів залежить не лише від кваліфікованої технології застосування, а, в першу чергу, від урахування психофізичних можливостей дитини, які зумовлюють специфіку використання різних методів.

 

Цілями психологічної корекційної допомоги сім`ям, що виховують дітей з відхиленням, є:

забезпечення адекватних мікросоціальних умов розвитку дитини в сім`ї;

подолання стану фрустрації й оптимізація стану батьків;

формування у близьких дитини позитивного ставлення до неї та позитивного погляду в майбутнє.

  Завдання психокорекційної допомоги сім’ям, що виховують дітей відхиленням:

формування у батьків мотивації до взаємодії з працівниками спеціального закладу;

встановлення причин, які дестабілізують внутрішньосімейну атмосферу і міжособистісні стосунки, та їх корекція;

підвищення психолого-педагогічної компетенції батьків з питань виховання, розвитку і соціальної адаптації дітей з порушеннями;

корекція виховних позицій батьків і допомога у виборі адекватних мір дії на дитину.

 Досягнення ефективності спільної корекційно-розвиваючої роботи над подоланням ТПМ з боку логопеда і психолога у дошкільному закладі можливо за рахунок взаємодії всіх учасників педагогічного процесу в спільному вирішенні освітніх, виховних та корекційних завдань. Єдність підходів до роботи з дітьми, наступність у вимогах, змісті та методах корекційної, навчальної та виховної роботи, комплексність і різноманіття засобів розвитку мовлення - запорука успіху в роботі.