ВУЗ ШАГ

Новокодацький район КЗО "ДНЗ № 316" ДМР

 






Батьківський лекторій

 

 

 

 

 

 

 

Виховуємо хлопчиків, виховуємо дівчаток

·                     Ніколи не забувайте,що перед вами не просто дитина,а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття,мислення,емоцій. Виховувати,навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов’язково – сильно.

·                   Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток,не ставте одних за приклад іншим:вони різні,навіть за біологічним віком – дівчатка звичайно старші від своїх ровесників-хлопчиків.

·                   Не забувайте,що хлопчики і дівчатка по-різному бачать,чують,відчувають дотик,по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне – по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І вже, звичайно, не так, як ми дорослі.

·                   Пам’ятайте: коли жінка навчає та виховує хлопчиків, їй мало знадобиться свій дитячий досвід. Порівнювати себе у дитинстві з ними – неправильно і морально.

Дорослі, якщо у вас проблема у спілкуванні з дитиною, якщо ви не розумієте один одного, не поспішайте звинувачувати в цьому її.

·                   Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і старанності  у виконанні вашого завдання.

·                   Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам у дитячому садку, в школі, так і в побуті, включати в них момент пошуку, що потребує кмітливості. Не треба заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто підштовхнути дитину до того, щоб вона сама знайшла принцип розв’язання, нехай навіть припустившись помилок.

·                   З дівчатками, якщо їм важко, треба разом, до початку роботи, розібрати принцип виконання завдання, що і як треба зробити. Водночас їх треба поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомими схемами, підштовхувати до пошуку власних варіантів розв’язку незнайомих, нетипових задач.

·                   Не забувайте не тільки розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.

·                   Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї з висоти власного авторитету. Це зараз вона знає і вміє гірше за вас. Настане час, і, принаймні, в якихось галузях, вона знатиме і вмітиме більше від вас. А якщо тоді вона повторить ті самі слова, що їй зараз ви?

Пам’ятайте, що ми часто не до оцінюємо емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.

·                   Якщо вам треба насварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї – бурхлива емоційна реакція заважає їй зрозуміти, за що її лають. Спочатку з’ясуйте у чому її помилка.

·                   Сварячи хлопчика, викладіть коротко й точно, чим ви не задоволені, тому що він довго не зможе утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал, і дитина перестане вас слухати і чути.

·                   Перш ніж лаяти дитину за невміння, спробуйте з’ясувати природу труднощів.

·                   Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або без значного приводу через утому. Хлопчики в цьому випадку виснажуються інтелектуально. Дорікати їм за це не тільки марно, а й аморально.

·                   Майте на увазі, що дорослий, який лає дитину за те, що вона чогось не знає абр не вміє, подібний до лікаря, який лає людину за те що вона, захворіла.

·                   Постарайтеся, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчити чогось, скільки зробити так, щоб дитина захотіла навчитися, не втратила інтересу до навчання, відчула смак до пізнання нового, невідомого не зрозумілого.

Пам’ятайте, що для дитини чогось не вміти, щось не знати – це нормальний стан речей. На те вона й дитина. Цим не можна дорікати. Соромно самовдоволено демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях.

·                   Дитина не повинна панічно боятися помилитися. Неможливо навчитися чогось, не помиляючись. Намагайтеся не виробити в неї страху перед помилкою. Почуття страху – поганий порадник. Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, та й просто радість життя і пізнання.

·                   Ви не ідеал, а значить, не зразок наслідування в усьому і завжди. Тому не змушуйте дитину бути схожою на вас.

·                   Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою.

·                   Для успішного навчання ми маємо перетворити свої вимоги на бажання дитини.

·                   Запам’ятайте: маленькі діти не бувають ледачими. «лінощі» дитини – сигнал не благополуччя у вашій педагогічній діяльності, в обраній вами методиці роботи з нею.

·                   Для грамотного розвитку потрібно, щоб дитина вчилася по-різному осмислювати навчальний матеріал (логічно, образно, інтуїтивно)

Як провести вихідні дні з дитиною

 Як відомо, понеділок — важкий день для всіх людей, а для маленьких діточок — особливо. У дитячих садках ця проста істина, на жаль, знаходить підтвердження щотижня. Після вихідних днів діти приходять сонні, примхливі, часто плачуть. 

Багато нудьгують по мамі, їх важко зацікавити іграшками, заняттями, розмовою. У групах раннього віку це особливо помітно. Маленьким дітям ще занадто важко перемикатися з організованого та стабільного життя дитячого закладу на, як правило, невпорядковане життя сім’ї. У результаті з’являється той самий «важкий понеділок». Крім того, не всім дітям вдається адаптуватися до умов дитячого садка за один день. Є малюки, яких «відпочинок вибиває з колії» до середини тижня.


Дуже багато залежить від того, як організовані вихідні, наскільки враховуються вікові особливості дитини та її потреби. У ці дні батькам доводиться вирішувати відразу кілька завдань. По-перше, їм потрібно встигнути переробити всі свої «дорослі» справи, що накопичилися за тиждень. По-друге, вони повинні вчасно нагодувати і вкласти спати дитину, погуляти і пограти з ним — словом, дотримуватися звичного для малюка режиму дня, який, на жаль, зовсім не збігається з планами батьків, і далеко не у всіх родинах дорослі намагаються перебудувати свої плани в інтересах дитини.

День, наповнений подіями, стомлює малюка. Багато батьків думають, що втомлена дитина швидше засинає. Насправді переповнений враженнями малюк занадто збуджується, нервує, плаче або без причини сміється і, навіть позіхаючи на весь рот, не може заснути. Треба пам’ятати про цю особливість психіки маленьких дітей і намагатися забезпечити дитині спокійне, врівноважене життя вдома, не перевантажувати його непосильними, новими враженнями!
Як проходить вихідний день у сім’ї з дитиною?

Вранці малюк прокидається, як правило, раніше батьків. Сонна, роздратована мама спочатку намагається умовити його «ще крапельку поспати», але безрезультатно. Тато спить. Мама таки встає, і починаються ранкові клопоти: вона одягає, вмиває, годує дитину, миє посуд, готує сніданок і обід для дорослих, може увімкнути пральну машину або пилосос… Тато спить.


Після сніданку дитину відправляють або до іграшок, які ще не можуть надовго його зайняти, або до телевізора — дивитися мультфільми. Спілкування мами з дитиною вранці вихідного дня зводиться до мінімуму, обмежується короткими розпорядженнями: «Дай руку, не цю, іншу!.. Коли ж ти сам навчишся одягатися?.. Їж швидше. Не возися. Поїв — іди, не заважай, подивися мультики».

Але ж від того, з яким настроєм починається день, залежить і те, яким він буде. Тому зустріньте свого малюка вранішньою посмішкою, приголубте його, разом порадійте сонечку, що завітало до хати через вікно, поспілкуйтеся на доступні теми, попросіть «допомогти» застелити постіль (наприклад, потримати подушку, розгладити покривало), а потім запропонуйте розбудити іграшки — це й дитину займе, і вам дасть вільну хвилину.

Дотримання режиму дня для дітей необхідно. Всі заходи слід планувати з урахуванням цього режиму. Тому якщозазвичай в дитячому садку дитина гуляє після сніданку близько години, то й у вихідний день цей час вона теж повинна провести на свіжому повітрі. Сходіть з малюком у парк, прогуляйтеся на дитячий майданчик у дворі. Там він може пограти з піском, поспілкуватися з однолітками (з ними можна організувати якусь нескладну рухливу гру). А ось «тягати» малюка з собою на ринок або по магазинах не варто — крім стомлення і абсолютно непотрібною інфекції він нічого там не отримає.

Часто батьки хочуть відвідати з дитиною зоопарк, парк атракціонів або з’їздити в далеко розташовану зону відпочинку. Це можна робити, але дуже важливо правильно розрахувати час і розміряти обсяг нових вражень з можливостями маленької дитини. Головне правило: будь-які розваги, пов’язані з поїздками та перебуванням в незнайомій обстановці, можливі тільки в перший вихідний день, щоб протягом наступного дня малюк встиг заспокоїтися і увійти в колишній ритм життя.


Проводити подібний захід краще вранці, щоб уникнути вечірнього перезбудження. За часом (разом з дорогою) воно не повинно перевищувати трьох годин. Врахуйте, що для малюка поїздка в метро або на автобусі — це ціла пригода, сповнена нових вражень. У зимово-осінній період подорожі в громадському транспорті несуть в собі додаткову небезпеку, пов’язану з ростом сезонних захворювань, особливо грипу. Тому дітей з ослабленим імунітетом краще не піддавати такому ризику. Якщо вже ви везете малюка в метро, потрібно подбати про те, щоб він не спітнів: розстебнути куртку або шубку, зняти шарф, рукавиці, розв’язати шапочку. Інакше, вийшовши із задушливого приміщення, він може застудитися.

Не варто водити дітей молодшого дошкільного віку на ялинки, вистави, ранки, в театри і цирк. Такі уявлення розраховані, як мінімум, на старших дошкільників, а маленька дитина може нічого не зрозуміти і навіть злякатися. Крім того, малюки можуть перевтомлюватись. Вони здатні сприймати і усвідомлювати нові враження тільки протягом 20 хвилин (!), та й то з допомогою мами, яка повинна пояснювати те, що відбувається. Зазвичай подія в театрі, цирку, на ялинці триває дві-три години, а це малюкові не по силам. Відкладіть такі розваги на кілька років, поки він підросте.

При першому відвідуванні зоопарку дитині слід показувати вже знайомих йому (по картинках, казкам і мультфільмам) тварин і птахів. У цьому випадку дорослі можуть самі дозувати інформацію. Слід припинити екскурсію, якщо малюк став неуважним, занадто рухливим або, навпаки, млявим, примхливим — це ознаки перевтоми.

В даний час існує багато «дитячих клубів», куди можна привести дитину і, довіривши його досвідченому персоналу, піти у своїх справах або залишитися і випити чашечку кави в кафе клубу. Малюк у цей час спілкується з однолітками, малює, танцює, бере участь у рухливих іграх. Тут можна також покататися з безпечної гірки або повозитися в «сухому басейні», наповненому різноколірними пластмасовими кульками…

По дорозі додому слід згадати разом з дитиною все, що він бачив, що робив, що йому сподобалося. Мамині розпитування і пояснення допоможуть малюкові розібратися в своїх враженнях.

Звичайно, такі «великі», насичені переживаннями і пов’язані з далекими поїздками розваги слід влаштовувати не частіше, ніж раз на місяць. Тоді дитина, навіть якщо злегка втомиться, зможе впоратися з потоком нової інформації, «проговорити» її з мамою. А вдома спробує розповісти про це іншим членам родини і ще довго буде «програвати» цю поїздку з іграшками, спочатку з допомогою мами, а потім і самостійно…


У другій половині дня треба віддати перевагу спокійним заняттям — почитати малюку книжку, погуляти в знайомих, звичних місцях, на дитячому майданчику або в парку. Добре, якщо на прогулянку підуть і мама, і тато. Не треба в цей день наполягати, щоб дитина активно спілкувався з іншими дітьми чи дорослими, — не запрошуйте гостей, не ходіть самі в гості, гуляйте одні або з найліпшим другом вашого малюка. Не потрібно дивитися телевізор, краще розкажіть на ніч казку.

Звичний режим дня, приємні і зрозумілі дитині події, постійний контакт і довірче спілкування не тільки з мамою, але і з татом, увага батьків, їх посмішки, схвалення і ласка — все це допоможе уникнути непотрібного перезбудження нервової системи, зробить вихідний день не стресом, за яким послідує «важкий понеділок», а радісним святом спілкування з рідними і улюбленими людьми, справжнім днем відпочинку.

 

Як привчити дитину до порядку?

Усі діти прагнуть бути самостійними, але вони не завжди погоджуються виконувати доручення батьків.

Якщо діти з раннього віку починають допомагати батькам по господарству, то вони будь-яке нове заняття сприйматимуть не як повинність, а як можливість навчитися чогось нового. Але, на жаль, мами і тата часто скаржаться на те, що їхня. дитина виконує усі доручення «з-під палки». Як же виховати у малюка відповідальність і свідоме ставлення до дорученої справи?

/Files/images/Nachinaem-s-sebya.jpgНасамперед, мами і тата повинні подбати про те, щоб у малюка були свої обов'язки, які, окрім нього, ніхто не виконуватиме. Наприклад, дошкільник має після прогулянки почистити черевики і повісити на місце свою курточку, скласти перед сном іграшки і прибрати зі столу після обіду... Коло обов'язків може бути різноманітним, головне - не доручати робити те, з чим йому буде важко впоратися.

Спочатку ненав'язливо керуйте процесом. Хочете, щоб малюк витер пил на меблях? Покажіть, як це потрібно зробити. І нічого, якщо перший досвід виявиться невдалим, не потрібно вказувати малюкові на помилки - і з часом він всього навчиться. Краще похваліть його. Можна навіть сказати: «Ти дуже добре впорався з цим завданням, тому тепер я довіряю тобі таку відповідальну справу, як миття за собою посуду». І ось вже звичайна робота у домі із категорії «примусової» переходить у спосіб заохочення, і малюк буде із захопленням виконувати будь-яке ваше доручення. У дошкільному віці, коли малюка ще тільки починають залучати до праці, дуже корисно заохочувати й нагороджувати його за кожну виконану роботу (хоча б наклейкою або зірочкою), це стане для нього гарною мотивацією.

І ще один важливий момент: намагайтеся все робити разом із малюком. По-перше, це найкращий приклад і стимул для нього. По-друге, ніщо так не об'єднує, як спільна праця./Files/images/priv4iti-do-poriadku.jpg

Батькам варто замислитися і про те, як поводитися, якщо малюк не виконав доручену справу.

Він має розуміти: до вимог дорослих варто ставитися із повагою, а байдужість та небажання не залишатимуться безкарними. Тому потрібно із самого початку обговорити це з малюком. Йдеться не про тілесне покарання або щось подібне, що принижує гідність маленької людини, а про те, щоб навчити малюка дотримуватися слова. Пропонуючи малюкові щодня прибирати свої іграшки, домовтеся з ним: «Ти маєш починати класти на місце іграшки одразу, як тільки я тобі нагадаю про це, і зробити це потрібно до початку вечірнього мультфільму. Якщо за цей час ти не прибереш іграшки на місце, їх приберемо ми. І два дні ти не будеш ними гратися».

Головне в такій домовленості - бути послідовним і не змінювати рішення. Якщо це вийде - малюк навчиться вчасно виконувати обіцянку. В іншому випадку - він думатиме, що завжди знайдеться спосіб «ухилитися» від обов'язків.

 

      

 

 

 

 

 

 

 

 

ЯК ДБАТИ ПРО ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ

 

 

Піклуйтеся про фізичне здоров’я дитини

 

 

1. Намагайтеся вести здоровий спосіб життя. Створіть у сім’ї атмосферу пошани до здоров’я.

 

2. Дотримуйтеся режиму, що відповідає вікові дитини, особливо у вихідні дні. Наблизьте його до того режиму дня, до якого вона звикла в дошкільному навчальному закладі.

 

3. Зробіть активний відпочинок у вихідні дні звичним способом життя родини. Практикуйте виїзди на природу з проведенням рух­ливих і спортивних ігор за участю всіх членів родини. Пояснюйте дитині правила здоров’язбережувальної поведінки.

 

4. Використовуйте в оздоровленні дитини засоби природного загартовування: сонце, повітря і воду. Пояснюйте їх позитивний вплив на здоров’я. Загартовувальні процедури виконуйте разом з дитиною.

 

5. Використовуйте слушну ситуацію, щоб задовольнити ціка­вість дитини щодо будови і функцій органів та систем організму. Підготуйте ілюстративний матеріал, наукову інформацію, адапто­вану до сприймання дитиною дошкільного віку. Ці матеріали є у “Великій енциклопедії для дошкільників”, атласі “Людина” (для дошкільників), передплатних виданнях: “Азбука здоров’я”, “Дерево пізнання” тощо.

 

6. Доводьте дитині на власному прикладі необхідність піклу­вання про організм. Пояснюйте свій стан здоров’я, причини за­хворювання і способи подолання недуги. Акцентуйте увагу на засобах нетрадиційної медицини (точковий масаж, льодотерапія, фітотерапія, тощо).

 

7. Навчайте дитину правил догляду за органами тіла. Під час виконання гігієнічних і загартовувальних процедур використовуйте фрагменти з фольклорних і літературних творів, дидактичні впра­ви: “Зроби навпаки”, “Що потрібно, щоб бути чистеньким?”, “Що зайве, чому?” тощо.

 

 

 

Бережіть психічне здоров’я дитини

 

1. Створіть удома спокійну, дружню атмосферу. У разі необхід­ності робіть дитині зауваження коректно, не підвищуючи тону.

 

2. Будуйте стосунки з дитиною на основі взаємоповаги і взаємо­розуміння. Прислухайтеся до думки дитини, надавайте їй змогу вільно висловлюватися.

 

3. Встановіть чіткі вимоги до дититни і будьте послідовними, вимагаючи їх виконання.

 

4. Будьте терплячими стосовно дитини. Контролюйте власні негативні емоції.

 

5. Заохочуйте допитливість дитини, збагачуйте розвивальне предметно-ігрове середовище сюжетними іграшками, книгами, настільними іграми тощо. Виділіть для дитини, по можливості, окрему кімнату або створіть їй власний дитячий куточок у загаль­ній кімнаті.

 

6. Поважайте дитину, вірте в її можливості, створюйте умови для її всебічного розвитку. Разом з дитиною відвідуйте дитячі вистави в театрі, переглядайте розвивальні телепередачі, читайте художню літературу. Обов’язково обговорюйте, аналізуйте отриману дитиною інформацію.

 

7. Розвивайте в дитини впевненість у собі, активність, адекватну самооцінку. Хваліть дитину. Не залишайте непоміченою дію, що її дитина зробила самостійно, доклавши певних зусиль.

 

 

 

 

Створюйте умови для формування соціального здоров’я дитини

 

1. Формуйте в дитини навички самообслуговування. Не поспі­шайте з допомогою, надавайте дитині можливість самій упоратися із завданням.

 

2. Заохочуйте ігри з іншими дітьми, розширюйте коло спілку­вання з дорослими. Влаштовуючи родинні свята, запрошуйте друзів дитини, активізуйте їх участь у святі. Проводьте конкурси, ігри, що вимагають спільної діяльності дітей, уміння домовлятися, по­ступатися, розподіляти ролі.

 

3. Уважно слухайте дитину, коли вона з вами розмовляє. Таким чином вчіть її поважати співрозмовника, встановлювати дружні сто­сунки з іншими людьми. Не залишайте без відповіді її запитання і прохання. Якщо немає можливості виконати прохання, пояснюйте причину відмови. Пропонуйте альтернативу.

 

4. Говоріть з дитиною, як із дорослою людиною, про події, що стосуються її, родини друзів. Обговорюйте конфліктні ситуації, що склалися в дитячому садку, у дворі. Знаходьте шляхи виходу з конфлікту. При цьому звертайтеся до власного досвіду дитини, наводьте приклади з книг, телепередач.

 

5. Читайте дитині твори соціально-морального змісту (В. Бірюков “Добрі слова”, М. Стельмах “Через кладку”, В. Сухомлинський “Сильний і мужній” тощо). Турбуйтеся про те, щоб у неї були нові враження. Аналізуйте прочитане, акцентуючи увагу на позитивних і негативних рисах характеру героїв, їхніх учинках.

 

6. Займайтеся з дитиною спільною творчою діяльністю: грайтеся, малюйте, майструйте. Закріплюйте знання про фізичну, психічну та соціальну сфери здоров'я.

 

 

 

 Батьківські помилки у моральному вихованні дітей

 

 

   Виховати дитину – велике мистецтво. Саме батьки є головною ланкою у особистісному розвитку своєї дитини, бо вони найчастіше спілкуються з нею. У повсякденному спілкуванні з батьками дитина вчиться пізнавати світ, брати приклад з них, набуває життєвого досвіду, засвоює правила поведінки.

Сім’я — школа почуттів дитини. Спостерігаючи за взаємовідносинами дорослих, дитина набуває морально-етичного досвіду. Дитина за своєю природою активна, допитлива, вона легко засвоює все, що бачить і чує. Тому важливо, які емоційні враження вона одержує: негативні чи позитивні; які прояви дорослих вона спостерігає:щирість, турботу, ніжність чи буркотливість і похмурі обличчя. Все це – перша цеглина в майбутній будівлі особистості.

Батькам потрібно тримати єдність змістовного спілкування з дітьми, а також єдність вимог до її діяльності. В сімейній практиці переважають заборони і примусовість іноді допускаються фізичні покарання, але це неправильно щодо особистості , яка розвивається. Важливу роль у вихованні дисциплінованої відповідальної особистості відіграє дотримання режиму. Батькам особливу увагу треба звернути на охорону здоров’я дитини та формування правил поведінки.

Вступаючи в життя діти мають засвоїти багато правил, які існують у кожному суспільстві. Це – закони гуманного ставлення до людей, норми поведінки. Низка загальноприйнятих норм зумовлює культуру спілкування людей. Зокрема обов’язковим для дітей є дотримання таких з них:  вітатися при зустрічі; ввічливо звертатися з проханням; дякувати за послугу; не втручатися у розмову дорослих; розмовляти напівголосно, привітним тоном тощо. Ці норми настільки звичні, що може здаватися, що на них і не варто зупинятися. Проте деякі батьки, навчаючи дітей правил поведінки, іноді мають на увазі лише зовнішній бік, а саме – гарні манери. Але ж насамперед, у малят треба виховувати позитивне ставлення до людей і вчити виражати його в привітанні, подяці.

Важлива умова спілкування – уміння уважно ставитися до бажань своїх однолітків і дорослих. Але ж далеко не всі володіють цим умінням. В деяких родинах батьки дбають про задоволення своїх синів і доньок, насамперед, придбати іграшки і ласощі. Тут можна почути: «Петрик хоче такий самий самокат, як у Павлика. Треба завтра купити». Такі маленькі щоденні жертви поступово стають для дітей звичним явищем і сприймаються як норма.

Діти і гадки не мають, що дорослим також хочеться і солодощів і розваг. Намагаючись якнайбільше дати своїм чадам, батьки віднімають у них найдорогоцінніше – чуле. Уважне ставлення до людей, їхніх бажань і потреб. Таким дітям дуже важко у садку, де всі рівні. Вони почуваються скривдженими, ображеними, не отримуючи бажане. Щоб запобігти таким ситуаціям, батьки мають не тільки не приховувати свої бажання, а й висловлювати їх. Добре, коли в сім’ї існує правило: однаково дбати про всіх її членів.

Щоб дім не перетворювався на арену бою, треба вчити дітей рахуватися з можливостями дорослих щодо задоволення своїх бажань, з тим, що батьки не завжди можуть купувати їм ласощі і іграшки, що кошти сім’ї витрачаються ще й на різні потреби: їжу, одяг,навчання. Це допоможе їм спокійно миритися з певними матеріальними обмеженнями. Малята мають розрізняти стани дорослих, розуміти їх, співчувати і допомагати, якщо потрібно. Навчившись брати до уваги стан близької людини дитина стане уважнішою і до чужих людей – дорослих та однолітків.

Дітей треба вчити узгоджувати свої бажання з конкретними обставинами. Наприклад, Вадикові дуже хочеться подивитися вирішальну зустріч з футболу, але вже час йти спати. Не потрібно кричати. Розв’язати з миром таку досить делікатну ситуацію допомагають ігрові прийоми: «Твій ведмедик хоче спати. А футбол подивимося завтра у повторі».

Треба виховувати у дітей співчуття до хворого, ображеного, скривдженого. Саме це сприяє встановленню в родині певного «ритуалу» висловлення співчуття: пожаліти, надавати допомогу, принести води, подати ліки.

Твердо встановленим у родині має бути правило: допомагати один одному у виконанні побутової роботи, робити послуги як дорослим так і братам, сестрам, охоче виконувати всі прохання близьких. Вихована дитина буде допомагати і виховательці в дитячому садку і товаришам.

Правилом має стати повага до результатів праці всіх членів родини. І це має виражатися у конкретних вчинках. Обов’язково треба підтримувати чистоту в приміщенні, прибраному дорослими. Після гри треба запропонувати дитині самостійно скласти іграшки на свої місця. Охайність дитини стане їй в пригоді не лише в дитячому садку, а й в житті взагалі.

Батькам потрібно пам’ятати, що виховання – це творчий пошук, який не терпить бездумності та поспішних рішень. Часто кажуть: «Діти – дзеркало батьків» або «Які батьки, такі й діти». Звідси і висновок: все, що ми бачимо в дитині, вона приймає в першу чергу від батьків».

Якщо батьки добрі, чуйні, уважні, живуть широкими суспільними інтересами, то така сім’я позитивно впливає на виховання дитини.

Більшість батьків розуміє значення авторитету у справі виховання, але як завоювати його у дитини, знають далеко не всі. Батьки повинні усвідомити, що свої стосунки потрібно координувати так, щоб виявляючи терпіння і тактовність виховувати у дитини повагу до кожного з батьків. На жаль, батьки не завжди володіють культурою спілкування: часто критикують один одного в присутності друзів, родичів, дітей. Але критика одного з батьків іншим торкається дитячої душі, викликає образу, напруженість у стосунках, веде до емоційних зривів. Авторитет батьків повинен триматися на повазі особистості кожного.

Чимало батьків вірять, що схвалювання допомагає дитині набути справжньої впевненості в собі, насправді ж вона нерідко призводить до нервозності, поганої поведінки. Чим більше дитина отримує схвалень, тим частіше намагається проявити справжню натуру. Наші слова повинні передавати чітку позитивну оцінку дитячих вчинків, намірів, їхньої допомоги нам, але в жодному разі не їх особи. Хай діти самі роблять висновки.

Наведенні правила лише частково охоплюють деякі аспекти життя. Комусь може здатися, що правила не мають етичного сенсу і це буде помилкою, оскільки їх значення в моральному вихованні дітей безсумнівне. Дотримання цих правил необхідне для підтримки загального порядку та гарного настрою в сім’ї та дитячому садку. Кінцевим результатом дотримання всіх правил незалежно від їх змісту є виховання в дітей уміння керуватися загальними вимогами, відповідально ставитися до дорученої справи, проявляти взаємну повагу, тобто вміння гарно поводитися серед людей.

 

 

 

 

 

 

  Поради для батьків

  Рекомендації відомого педагога

  Шалви Амонашвілі

 

  - Виявляйте жваву цікавість до  життя Дитини, до її радощів, смутків,  прагнень, успіхів, невдач, до її  особистих переживань; у разі

необхідності сприяйте, допомагайте, виражайте їй співрадість, співчуття.

- Спілкуйтеся з Дитиною, як із дорослим, від якого чекають взаємної довіри, поваги, розуміння.

- Робіть день народження кожної Дитини святом висловлюйте їй побажання, підносьте їй дарунки, давайте їй відчути, як її люблять, поважають , яких успіхів вони від неї чекають.

- Любіть сміятися і гратися разом з дітьми, веселіться, грайте, пустуйте разом з ними.

- Своє обурення поводженням Дитини виражайте ноткою натяку на те, що ви від неї цього не чекали, що у вас про неї вище уявлення.

- Виражайте жвавий інтерес до захоплень (хобі) дітей(збирання марок, листівок, складання альбомів і т.д.), беріть участь у них.

- Дивуйтеся, захоплюйтеся, радійте, коли Дитина робить гідний учинок, виявляє кмітливість, мислить зосереджено.

- Вибачайтеся перед Дитиною, якщо з якоїсь причини не можете відразу відповісти на пізнавальне запитання, з яким вона до вас звертається; поясніть причину відверто, скажіть, що дасте відповідь за кілька днів, і не забудьте виконати обіцянку.

- Міркуйте вголос самі, щоб давати дітям зразки: як думати, як шукати розв'язок задачі, як обговорювати, оцінювати.

- Пропонуйте дітям різні історії із запитаннями. Як вчинили б вони на місці героїв. Нехай діти називають себе героями і приміряють до себе якості визначених людей.

- Користуйтеся способом «допущення» помилок, надавайте дітям можливість виявляти їх і виправляти; дякуйте дітям за сприяння.

- Не ставте одну Дитину за приклад іншій ні за старанністю, ні за поведінкою.

- Звертайтеся до дітей із проханням допомагати вам складати задачі й завдання, ломи голівки й ребуси.

- Заохочуйте самооцінну й оцінну діяльність кожної Дитини, давайте їй можливість оцінювати свою роботу вголос.

- Стежте за чистотою вашої мови. Не допускайте її забруднення.